Що тримає мене в тонусі й додає творчої наснаги?

Привіт, друзі!
Через насичений графік зустрічей і підготовки до мистецьких івентів (які попри повномасштабну війну не лише плануються в Україні, а й відбуваються) мені геть не вистачає часу на дописи. Бо як-не-як емоційно-психологічний стан в нинішніх непростих умовах забирає більше енергії та сил, аніж це було у мирні часи. Але мене втішає те, що ми незламні не лише на військовому фронті, а й на культурному. Що ми не спиняємося, продовжуємо жити і творити попри все, тим самим показуючи всьому світу, наскільки ми сильні. Бо наші ключі сили — це безмежна внутрішня свобода і потреба проектувати майбутнє.

Для того, аби щось організувати для духовних потреб суспільства, висвітлити культурний бік країни з усіх позицій і вигідно представити його, зокрема, і для західної аудиторії, потрібні чималі ресурси, великий ентузіазм і волонтерська діяльність. Тому не так часто останнім часом я щось тут публікую, бо занурена окрім того ще й у власні творчі проєкти, орієнтовані на потреби дитячої аудиторії. Бо не маю права зупинятися чи опускати руки, коли вже взяла на себе певні зобов'язання. Зрештою, це дає мені змогу тримати себе в тонусі.

Наразі, заклопотана важливими справами, встигаю лише помічати мінливість весняної погоди і як все пробуджується навколо.😊 Як розпускаються бруньки на деревах; як квітнуть мої весняні квіти у горщиках, які все ніяк не дочекаються постійного тепла, щоб оселитися в саду. Проте щодня вони радо мене проводжають і зустрічають у передпокої на початку і в кінці робочого дня. 🌷
Це піднімає мій настрій. А ще квіти дарують любов.❤️

Я радію тому, що день став довшим, що повітря вже пахне справжньою весною і щодня зустрічаються усміхнені люди. Це додає життєдайної енергії. Бо весна завжди перемагає. А отже, дає надію і віру в завтрашній день, більше світла, тепла й таких необхідних для нашого буття маленьких дрібничок для радості.

Цінуймо такі моменти, коли вони нам випадають. До зустрічі!