"Mavka: The Forest Song" (2022). Review / Мавка. Лісова пісня. Відгук

Привіт, друзі!
Востаннє в кінотеатрі я була ще минулого року, на передпоказах документальної стрічки "Цей дощ ніколи не скінчиться" Аліни Горлової (яка цього тижня стала лауреаткою премії Women in Arts 2023 в галузі кіно) і в часи блекауту, на художній повнометражці "Клондайк" Марини Ер Горбач. Обидва — серйозні й суто дорослі українські фільми про війну, володарі чималої кількості різноманітних нагород на знакових світових фестивалях.
І ось минулої суботи ми сходили з родиною на "Мавка. Лісова пісня". Але не тому, що "Мавка" привабила нас крутим трейлером чи потужною рекламною кампанією. Ми справді дуже чекали на цю анімаційну стрічку.

Мультфільм "Мавка. Лісова пісня" дуже довго знімали (почали у 2015-му), і за цей час його головна героїня зазнала кардинальних образних трансформацій, а сам сценарій відійшов дуже далеко від першоджерела. Але ні те, не інше не має бути приводом для критичних спекуляцій, які вже гуляють у соцмережах. Бо героїня, як і всі ми, за ці вісім років подорослішала, а ремарка "за мотивами драми-феєрії "Лісова пісня" Лесі Українки", за яку так всі вчепилися, аж ніяк не зобов'язує режисера до екранізації літературного твору. Зрештою, таких прикладів у світовому кінематографі безліч. І хоча від Лесі Українки в мультфільмі справді мало чого лишилося, все таки кульмінація сюжету побудована на словах Мавки: «Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає». Це те, що за драматургією використано абсолютно природно, і що дійсно розчулює глядача, особливо в контексті цієї війни.

Ми, як родина арт-критиків, відстежували всі новини щодо роботи над цим мультом, бачили всі тізери й, зокрема, документальний фільм про те, як доопрацьовували останні штрихи мультфільму в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тож мали до цієї анімаційної стрічки не лише глядацький інтерес, а й професійний.

Одразу зазначу, що я не розкладатиму тут "Мавку" по поличках, вказуючи на мінуси і плюси мультфільму, бо є і те, і те. Не говоритиму про діснеївську стилістику й бутафорщину заднього плану аля "гололівський ярмарок", про три світи, і як вони були чи не були втілені авторами анімаційної стрічки, як, власне, і національний колорит. Бо, зрештою, це один з перших сучасних українських мультфільмів за мотивами української класики, тож, по великому рахунку, немає з чим порівнювати. Бо не щороку ми випускаємо такий анімаційний продукт в Україні, на жаль. Лише скажу, що мультфільм зроблено якісно і його варто подивитися всім.

Так, "Мавка. Лісова пісня" — це не зовсім дитяча анімаційна стрічка, й не повністю доросла, і тим паче не підліткова. І це одна з найбільших складностей для сценаристів. Позаяк мультфільм завжди передбачає сімейні перегляди, а отже, фільмейкерам потрібно зацікавити і дітей, і дорослих, які привели їх на показ. І це, якщо бути вкрай прискіпливою, сценаристам вдалося не на всі 100%. Але... Тут є яскраві персонажі, які припадуть вам до душі (особливо дотепник Шумник Гук, якого суперські озвучив Михайло Хома, фронтмен гурту «DZIDZIO»); неймовірні живописні сцени з прямою алюзією на українські природні ландшафти; зіркова озвучка; купа сучасних українських музичних треків і музики в цілому; гумор, який, щоправда, дещо наївний для дорослих, але дітям сподобається; тема екології; тема жіночого протистояння тощо. І дуже кропітка й ювелірна робота з дрібними деталями, якщо дивитися мультфільм неповерхово.

Одним словом, кожен щось знайде своє. Тому, купуйте квитки без вагань і не беріть до уваги жовчні висловлювання тих, хто завжди всім невдоволені і в будь-чому знаходять зраду. Адже серед їх числа — чимало російських ботів, не забуваймо, що в нас іде й інформаційна війна.

А те, що про мультфільм зараз так багато говорять і хороше, і погане, означає лише одне: він не лишає глядача байдужим, а тому викликає дискусії. А це дуже добрий знак і крок у вітчизняній анімації.

Дякую за увагу, і чекаю на ваші відгуки в коментарях.