February 24... The Red Wind of War | Поетичний відгомін з минулого #fridaypoem (EN-UA)

avatar
(Edited)

24 лютого... "Знов ожило недобитеє зло..."

Who today stands for Freedom,
How not you, how not me?

©Taras Petrynenko, Ukrainian musician

Ukraine has the last chance to throw imperial Russia into the abyss of complete decline and oblivion, having won a great Victory over the enemy who has been drinking our blood for the past 400 years. To NEVER AGAIN put our free and life-loving people on the altar of war, NEVER AGAIN not to see how a dirty Russian boot steps on our Free Native Land.

Знов собачі сини забажали війни,
Крові прагнуть вони,
Але станемо ми і зупинем грудьми
Лютий подих зими!

Мабуть, більшість з вас буде здивована, але ці пророчі слова з пісні "Червоний вітер" вдумливий український лірик і музикант Тарас Петриненко написав далекого 1996 року. Бо тоді вистачало холуїв, яким червоний вітер зі сходу навівав чорні мрії. Свідомий поет все те відчував і нотував у своїх текстах. І нині, в річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну, ці рядки не втрачають актуальності і звучать особливо гостро. Бо ми всю свою історію, зокрема, в моїй родині вже в п'ятому поколінні, маємо справу з недобитим злом із півночі.

Хто ще сьогодні постоїть за Свободу,
Як не ти, якщо не я?
Хлопці, гуртуймося, дівчата, єднаймося,
Час кличе знову нас!
Праці не біймося, борні не лякаймося,
Бо це останній шанс!

Це справді наш останній шанс раз і назавжди відкинути імперську Росію на задвірки історії, в прірву повного занепаду і забуття, здобувши велику й остаточну Перемогу над ворогом, який пив нашу кров останні 400 років. Щоб НІКОЛИ ЗНОВУ не класти на вівтар війни наш вільний і життєлюбний народ, не бачити, як брудний російський чобіт ступає на нашу рідну землю.

Пісня-марш "Червоний вітер" Тараса Петриненка упевненнно звучить в мажорі. Бо стройова пісня має підбадьорювати і вселяти незламну силу духу, розчинену в звуках переможного Світла. І навіть на цих моїх дещо похмурих, минулорічних монохромних фото, попри лютий холод і сутінки, палає вогник надії. З вірою в Перемогу, з любов'ю в серці, з безмежною вдячністю ЗСУ.

Цим дописом я підтримую ініціативу #fridaypoem, започатковану на Team Ukraine @lilideleopolis.

Thanks for your attention. Glory to Ukraine!



0
0
0.000
7 comments
avatar

Дякую за згадку. І дуже цікаво буде послухати цю пісню, текст надихає.

0
0
0.000
avatar

Дякую вам за відгук! Так, текст справді дуже надихаючий.

0
0
0.000
avatar

Я з цією війною й забула, що сьогодні - День поезії... Чоловік моєї рідної тітоньки писав вірші. Він так ненавидів росію, що ми дивувалися з сестрами, хоча тоді не дуже сприймали це... І дарма!!!
Наступної п'ятниці я розповім про нього та його вірші...

0
0
0.000
avatar

Дякую, що читаєте. Рада буду ознайомитися з поезією, про яку ви згадуєте.

0
0
0.000
avatar

А я навіть не чув цю пісню. Послухаю

0
0
0.000
avatar

Я на якийсь час навіть забула про цю пісню. Та на днях натрапила на неї, і була вражена пророчими словами: "Ми зупиним грудьми Лютий подих зими...". Бо так і сталося.
Дякую за коментар. Бережіть себе.

0
0
0.000