[EN/UA] Про що нам думається на фронті / What are we thinking about at the front

Привіт, спільноті. Сьогодні є потреба поділитися своїми думками, та навіть трохи показати листа від дружини. Чому листа, бо зараз їх ніхто не пише на фронт у тому форматі як раніше. Та завжди коли у мене є час та можливість, то таке щастя бачити багато повідомлень.

Кожна дружина, яка чекає чоловіка з війни, знає, що часто немає як відповісти, набрати, написати. То моя дружина у такі моменти пише, а раптом побачу. І бачу, але не завжди одразу, тільки телефон з'являється в мережі, можна як книжку читати сотні повідомлень. То дуже особисте, але дозволю собі один уривок скопіювати та вставити у допис. Він для мене як оберіг. Такі слова рідних необхідні, нехай сентименти, як ви жіночки вмієте, нехай просто три слова, але щоб вони були у повідомленнях. Навіть нехай ті повідомлення будуть кожного разу однаковими, це так гріє та дає надію, одразу хочеться пригорнути свою малу та бігти на край світу. Це я так, про всяк випадок, може кому цікаво, про що думається на фронті. Хоча малій моїй вже далеко не 16, але, вік то не головне. Я приїхав з позицій, одразу відписався, потім перечитав всі повідомлення. Багато про що, але саме головне ось

---

---

Рідненький мій, я тебе так люблю. Раніше не думала навіть про це, здавалося, що так воно і повинно бути, час іде, у кожного є свої думки, справи. Лише ввечері зустрічалися вдома, робота, робота, пів життя пройшло, а ми в погоні незрозуміло за чим. Оце знаю що ти десь там в глухі місцевості, де зв'язку немає, або неможна, кожна хвилина під загрозою. Бентежно, зробити нічого не можу, аби я щось би могла. Все що можу, тільки молитися, навіть так, як раніше не вміла. Бо те що іде від серця завжди буде почуте. Я вірю, молюся і вірю, що все буде добре, по іншому не має бути. Ти у мене перед очима і чисте мирне небо, навкруги немає війни, дивишься та посміхаєшься. Так скоро буде, я так хочу, вся країна хоче, весь світ так хоче. Коли я маю тобі щось сказати, звертаюся подумки, тихенько шепочу на вушко уявляючи що ти поряд. А ти прислухайся до своїх думок, придивляйся до своїх коротких снів, то я тобі підказую, що все буде добре. І з цією думкою вирушай в дорогу, а я молитися буду та подумки тебе охороняти. Серденько моє рідне, роднулічка, чекаю, я дуже чекаю тебе вдома. Ми як і мріяли заведемо мале кошеня, будемо бавитися з онуками, які колись будуть у нас. Це все треба прожити разом.

---

---

Дружина пише на російській, їй так зручно, оскільки я пишу в спільноті, перевів на українську. Взагалі-то не важливо на якій мові нам пишуть про особисте, головне, щоб ми це відчували. Чоловіки теж бувають сентиментальні, та нам приємно читати про ваші думки. До речі, так співпало, тема допису та день святого Валентина. Не прощаюсь.

---

Hello community. Today I wanted to share my thoughts, and even show a little "letter" from my wife. Why a letter, because now nobody writes them to the front in the same format as before. But always when I have time and opportunity, it is such a pleasure to see many messages.

Every wife who is waiting for a husband from the war knows that there is often no way to answer, type, or write. My wife writes at such moments, and suddenly I see her. And I see, but not always immediately, only the phone appears on the network, you can read hundreds of messages like a book. This is very personal, but I will allow myself to copy and paste one passage into the post. He is like a charm for me. Such words of relatives are necessary, let them be sentimental, as you women know how, let them be just three words, but let them be in the messages. Even if those messages are the same every time, it is so warm and hopeful, you immediately want to hug your little one and run to the end of the world. This is me, just in case, maybe someone is interested in what is being thought about at the front. Although my little one is not 16 anymore, age is not the main thing. I arrived from the positions, immediately unsubscribed, then reread all the messages. A lot of things, but here is the main thing

---

---

My dear, I love you so much. Before, I didn't even think about this, it seemed that this is how it should be, time goes by, everyone has their own thoughts and affairs. We only met at home in the evening, work, work, half of our lives have passed, and we are chasing something unclear. I know that you are somewhere in the middle of nowhere, where there is no communication, or it is impossible, every minute is under threat. And I can't do anything, so that I could do something. All I can do is pray, even in a way I could not do before. Because what comes from the heart will always be heard. I believe, pray and believe that everything will be fine, because it cannot be otherwise. I have you in front of my eyes and a clear, peaceful sky. There is no war around, you look and smile. It will happen soon, because I want it, the whole country wants it, the whole world wants it. When I have to say something to you, I turn to you in my mind, quietly whisper in your ear, imagining that you are nearby. And you listen to your thoughts, look closely at your short dreams, then I tell you that everything will be fine. And with this thought, go on your way, and I will pray and mentally protect you. My dear, my dear, I'm waiting, I'm really waiting for you at home. As we dreamed, we will get a little kitten, we will play with the grandchildren that we will one day have. All this must be lived together.

---

---

My wife writes in Russian, it is so convenient for her, since I write in the community, I translated it into Ukrainian. In general, it is not important in which language they write to us about the personal, the main thing is that we feel it. Men are also sentimental, but we are glad to read your thoughts.

neoxian palnet proofofbrain ua staywithukraine life qurator photography