[EN/UA] Люксові номери / Deluxe rooms

Вечір в хату, читачі! Підозрюю, що після перегляду серіалу "Будиночок на щастя" я говорю тими ж фразами. Гумор то те що зараз нас лікує. Отже розкажу вам сьогодні одну історію, яка трапилася з нами того року в листопаді. Заодно і покажу в яких умовах ми жили. Коли на бойовому завданні, то гріє і морозить земля, вона і вкриває, це окопи. Коли на відпочинку то ось такі умови, як на фото. І це вважається дуже гарні номери, люкс! Бо на голову не капає, вітерець не дує, вже чудово. Тут ми жили більше місяця, потім переїхали. Нажаль з ротаціями дуже туго.

Це була моя кровать, тут і стіл і туалет (вологі серветки як ранковий умивальник, бо колодязю не було). Тут все до кучі, речі, автомати бронежилети, які завжди при нас, такий собі куточок відпочинку. Але, був випадок один, він мені запам'ятався. По закону, коли військові заходять зачищати після окупантів місцевість, вони мають повне право заселятися у покинуті хати при умовах, що там не живуть люди. Нам же треба десь бути. Так от, зайшли ми якось (не буду казати село) в хату. Звичайна хатинка, з меблями, з посудом, люди тікали або евакуювалися та полишили все. От ми зайшли туди, почали облаштовуватися, коли прийшла до нас якась бабця. Стара, мала, привітна, наче божа кульбаба.

Прийшла і каже, що ми повинні платити їй гроші за оренду хати. Порахувала і дійшла висновку, що з одного чоловіка по 500 гривень в місяць то буде 19 тисяч. Ти шо стара, хворієш чи шо? Звідки такі ціни? Бери тушонку і іди з миром! Ми трохи обурилися з хлопцями, бо їй богу, приїхали на допомогу а тут такі цінники. В столиці дешевше мабуть хату буде взяти в оренду. Коротше вирішив наш комбат це питання, але такий осадок був.

Приходила ця кульбаба до нас пару днів, та все одно питалася про гроші. Казала, що то хата її сусідки, та коли вона тікала, попросила бубцю приглянути за домівкою. А ця бізнес вирішила зробити, нічого іншого не придумала. Люди бувають різними, та я все частіше думаю про те, що тварини іноді краще, але про це наступного разу. Не прощаюсь.

---

Evening at home, readers! I suspect that after watching the series "House of Happiness" I speak the same phrases. Humor is what heals us now. So today I will tell you a story that happened to us that year in November. At the same time, I will show the conditions in which we lived. When on a combat mission, the ground heats and freezes, it also covers, these are trenches. When on vacation, here are the conditions, as in the photo. And this is considered a very nice room, a suite! Because it doesn't drip on my head, the breeze doesn't blow, it's already great. We lived here for more than a month, then moved. Unfortunately, rotations are very tight.

This was my bed, there was also a table and a toilet (wet napkins as a morning wash basin, because there was no well). There is a lot of everything here, things, automatic weapons, bulletproof vests, which are always with us, a kind of relaxation corner. But there was one case, I remember it. According to the law, when the military comes to clear the area after the occupiers, they have every right to settle in abandoned houses under the conditions that there are no people living there. We have to be somewhere. Well, we entered the house somehow (I won't say the village). An ordinary hut, with furniture, with dishes, people fled or evacuated and left everything behind. So we went there, started to get ready, when some old lady came to us. Old, small, friendly, like God's dandelion.

She came and says that we have to pay her money for renting the house. I calculated and came to the conclusion that from one man 500 hryvnias per month would be 19 thousand. Are you old, sick or something? Where do these prices come from? Take the stew and go in peace! We were a little indignant with the boys, because for God's sake, we came to help and here are such price tags. It will probably be cheaper to rent a house in the capital. In short, our combatant solved this issue, but there was such a sediment.

This dandelion came to us for a couple of days, and still asked about money. She said that it was her neighbor's house, but when she was running away, she asked the old man to look after the house. And she decided to do this business, she couldn't think of anything else. People are different, but I think more and more often that animals are sometimes better, but about that next time. I don't say goodbye. War...