Запашні сливи

Привіт, друзі! Учора я вирішив нарвати слив. Ця слива росте в саду неподалік від мого дому, і я вже давно на неї поглядав — адже там багато плодів. Але є проблема: дерево дуже високе.

Річ у тім, що сад у нас густо засаджений. Чи то батько керувався чиїмись порадами, чи то просто його бажанням — років 10–20 тому він посадив дуже багато дерев. Йому тоді хотілося засадити все, бо це вважалося багатством: можна збирати врожай, продавати, заробляти гроші. Але ніхто не думав про те, що все це потребує постійного догляду, обрізки та обробки від хвороб (а ще у нас немає транспорту, а возити все руками у маршрутках - це вже минуле століття, "бізнес" так ніхто не робить).

До того ж, батько й досі свариться, коли я обрізаю дерева так, як треба, бо вважає, що чим більше гілок, тим краще й більше плодів. 🥴 А насправді виходить зовсім не так: плоди гниють, особливо кісточкові. Наприклад, сливи — половина гниє, ще частина червива, і в результаті лишається всього 20–30% врожаю, який можна їсти. (а "кропити хімією" знову ж таки батько не надто хоче).

Через густу посадку дерева ростуть угору, у височину. Учора я поставив високу драбину, але навіть вона не допомогла дістати до більшості слив. Це справжня проблема — сад потребує серйозної обрізки: треба прорідити дерева, дати їм простір рости в ширину, вкоротити верхівки, залишити лише скелетні гілки. Сподіваюся, колись я доберуся хоча б до тієї частини саду, що ближче до мого дому, й наведу там лад. Хоча відчуваю, без скандалу з батьком все ж не обійдеться.

Учора ж я нарвав неповний ящик слив. Зірвав і недозрілі (хоча їх було небагато), і стиглі, і навіть перезрілі. Сподіваюся, мама відбере кілька кілограмів, щоб у суботу взяти з собою на базар. Вона туди ходить продавати молоко, може ще й слив хтось купить, бо всі ми їх не з’їмо.

Я навіть просив дружину спекти сливовий пиріг, але ми зараз трохи на дієті. А оскільки її пироги дуже смачні, то стриматися важко — як було з галетою з аличею, яку вона пекла раніше 😋. Тож це буде зайва спокуса.))

Сад у нас великий, його самими силами не витягнути. Згодом, мабуть, доведеться залишити лише кілька дерев, які нам справді потрібні, а решту вирізати.