Все добре в міру

Привіт, друзі! Минулого тижня я згадував, що наша алича почала жовтіти — це були перші ознаки дозрівання. А сьогодні вже можу сказати: її можна сміливо куштувати! Так, не вся ще достигла й м’яка, але тим, хто любить тверді плоди, цілком підійде. Єдине, що варто бути обережним — трапляються червиві плоди. Часто черв’ячок сидить тільки з одного боку, тож другу половинку ще можна врятувати. Але, звісно, не кожен на таке погодиться 🙂

У нас є лише одне деревце аличі, і цього повністю достатньо, щоб наїстися самому і пригостити друзів. У батьків нижче по подвір’ю — цілий "мінісад" аличі, і вони радо діляться врожаєм із усіма охочими.

Натомість із яблуками — інша історія. Їх у нас забагато. Гілки ламаються від ваги, багато падає, гниє. Тому я переконаний: якщо не продаєш яблука, то достатньо мати одне-два літніх і кілька зимових дерев. Зимові яблука зберігаються довго — це дуже зручно.

Краще на вільному місці посадити щось інше. Наприклад, лохину. Ці ягоди не лише смачні, а й багаті на вітаміни. Дітям подобаються. Вона потребує догляду й кислого ґрунту, зате з неї можна мати і задоволення, і прибуток. Зараз багато хто займається вирощуванням лохини на продаж — фасують у лоточках і продають навіть у супермаркетах.

Колись мій батько посадив цей сад, ще за часів розвалу Радянського Союзу. Тоді яблука можна було продавати на базарі, носити сумками, заробити кілька гривень — це було вагомою підмогою, бо зарплати не платили місяцями. У 90-х це був справжній порятунок.

А от сьогодні, якщо й садити сад на перспективу — то вже з сучасним підходом: правильний догляд, обрізка, техніка, логістика, зберігання. Тільки тоді це має сенс.