Вечірнє тренування

Привіт, друзі! Учора я відводив сина на тренування з футболу. Зазвичай вони тривають близько години, тож я зазвичай залишаю його й повертаюся додому, а потім приїжджаю забрати. Але минулого разу він запитав мене, чи можу я залишитися й подивитися, як він тренується. Тоді я не мав часу, тож пообіцяв зробити це наступного разу — і ось учора вирішив залишитися.

По-перше, через обіцянку Маркіяну, а по-друге — чесно кажучи, трохи втомився їздити туди-сюди на велосипеді під гору. Ноги останнім часом болять — мабуть, дається взнаки постійне бігання по сходах на другий поверх, туди-сюди, разів по двадцять на день. Зараз якраз ношу з гаража пачки з ламінатом і підкладкою, тож навантаження чимале. І, як кажуть, «після сорока» все це відчувається особливо 😊

Поки я чекав, сонце почало сідати. Його проміння красиво підсвічувало футбольне поле, де діти бігали, ганяючи м’яч. Збоку стояли батьки та кілька старших вихованців тренера, які допомагали з малюками. Усе це виглядало дуже затишно, але щойно сонце зайшло, стало різко холодно. Буквально за годину температура впала, мабуть, на градусів п’ять. Я почав мерзнути — спочатку руки, потім і все тіло.

Дорогою додому на велосипеді без рукавиць було просто крижано. Коли приїхав, перше, що зроби — помив руки у теплій, майже гарячій воді, бо пальці аж здерев’яніли. Не очікував такої холодриги після теплого дня.

Тепер уже все гаразд. Дякую, що завітали й подивилися мої фото. Бажаю всім гарного вечора і теплої, спокійної ночі 🌙💛