Туманний ранок

Привіт, друзі! Сьогодні зранку нас зустрів туман. Спочатку, коли ми прокинулися — а прокидаємося ми, як завжди, о 7:45, щоб встигнути розбудити дітей, одягнути їх і нагодувати перед школою — на вулиці було сонячно й доволі гарно. Але поки ми збиралися, снідали, десь нізвідки раптом насунув туман. Його начебто не було — і ось уже все навколо затяглося сірою пеленою.

Туман був не дуже густий, але з’явився швидко, буквально за кілька хвилин. Коли я проводжав дітей на зупинку шкільного автобуса (а це потрібно робити, бо поруч немає пішохідного переходу, та й просто небезпечно переходити дорогу, особливо з нашим шестирічним сином, який ще не завжди обережний), довелося добре відчути цю вогку, прохолодну погоду. Старшій сестрі чи двоюрідному брату довірити це не дуже можливо, тим паче що сьогодні він залишився вдома — захворів.

Тож я йшов із дітьми, вдихаючи вологе осіннє повітря, спостерігав, як туман обволікає все навколо — дерева, дороги, навіть будинки. Така собі типова осіння картина: трохи сумна, трохи красива. Учора зранку було значно тепліше, а сьогодні повітря сире й прохолодне, тож погода не надто комфортна, але по-своєму цікава, таємнича і дещо містична.