Пропадає виноград
Коли приходить осінь, у нас на багатьох подвір’ях можна побачити кущі винограду, вкриті гронами, які ніхто навіть не збирає. Здебільшого це технічний сорт — кажуть, що Ізабелла. Можливо це справді так, я не перевіряв і не пробував знайти якесь підтвердження цьому факту. Це звичайний виноград — не дуже великий, іноді зовсім дрібний, іноді середнього розміру — усе залежить від того, чи за ним доглядають.
Але що цікаво: навіть якщо ніхто не доглядає, він усе одно родить. Цей сорт напрочуд витривалий — морозостійкий, невибагливий, розростається щороку, мов бур’ян. І якщо хоча б трохи за ним дивитися, то дає просто море ягід.
Питання лише в тому — що з ними робити? Їсти можна, на смак він цілком приємний, знову ж таки це залежить від умов та й від того, яка погода була впродовж літа. Але його настільки багато, що стільки не з’їси. Робити з нього компоти? Можна, але й це не вихід, стільки не законсервуєш. Можна робити домашнє вино, але ця бовтанка на любителя, не кожному до вподоби, та й клопоту з ним чимало, хоча дехто робить кріплені вина,якими можна просто впитися, то це теж не варіант для всіх.
Тому часто буває, що виноград просто залишається на лозі. Його їдять птахи, він засихає, перетворюється на родзинки прямо на сонці, а потім узимку або навесні опадає разом із гілками. І щороку все повторюється спочатку.
Навіщо ж тоді садити виноград, якщо його не використовувати? Можливо, люди колись мали добрі наміри — планували робити вино чи бодай навіс із лози. Бо часто видно, що біля хвіртки чи над доріжкою зроблена арка з металевих дротів або арматури і від цього така собі природна тінь. Але для цього не обов’язково садити Ізабеллу. Є ж дикий виноград, дівочий — він не родить так рясно, проте дає густе листя й гарний зелений навіс без усього того сміття, яке потім треба прибирати.
Тож висновок простий: якщо вже садити виноград, то або для краси — тоді краще дівочий, або для користі — тоді варто обрати справжні десертні сорти, з яких можна зробити кілька літрів доброго, ароматного вина й справді насолодитися результатом своєї праці.
