Поїздка на велосипедах польовими дорогами
Привіт, друзі! У неділю ввечері ми здійснили чергову велопоїздку з сім’єю. Цього разу лише з дружиною та донечкою, адже старший син був у бабусі. Скористалися тим, що туди їхала його двоюрідна сестра, з якою вони нерозлучні й народилися майже одночасно — різниця півтора місяця. Вони дуже близькі, тож коли вона їде до бабусі, то й він завжди проситься, бо разом їм веселіше.
Отже, ми ввечері вийшли покататися. Дружина сказала, що знайшла на Google Maps польову дорогу, яка веде до кар’єру в сусідньому селі. Туди ми їздили цього літа купатися. А їхати трасою — страшно, бо там постійний потік машин, і з дітьми це небезпечно. Тому ми вирішили перевірити цю дорогу. Я колись давно там їздив із другом на машині, але то було ще дуже давно, і дорога, звісно, могла змінитися.
Поїздка вийшла гарна. Сонце сідало над полями, небо було кольорове, трава сяяла в променях. Я часто зупинявся, щоб зробити фотографії — і сонця, і поля, і просто гарних моментів.
Шкода тільки, що ми виїхали занадто пізно. Коли приїхали в сусіднє село, вже було майже темно, і часу на те, щоб доїхати до самого озера, не залишилося. Довелося розвертатися й повертатися додому, а назад їхали вже практично в повній темряві.
Зараз дні значно коротші, осінь таки прийшла. Тож розраховувати на такі самі вечірні прогулянки, як улітку, вже не варто. Щотижня час для старту скорочується, і це треба враховувати наступного разу, коли плануватимемо вечірню поїздку на велосипедах.
Моя дитина вчора ввечері підійшла до мене і сказала, що хоче гратись в "camping". Вона має "палички" (олівці) і "маршмелоу" (біле вбрання своєї ляльки), тож ми сиділи на килимі, розводили багаття і смажили маршмелоу, а тато щось барабанив для антуражу на гитарі.
Ми жодного разу не ходили на пікнік чи щось подібне, бо ми не знаємо куди в новому містечку. В Каневі я зразу можу сказати, де можна посидіти, розвести багаття, щоб було безпечно, є просто організовані місця для багаття. Тим паче, що зараз сонце вже сідає раніше і при тому на вулиці тепло, і ми могли б їй влаштувати справжній кемпінг.
Разом з тим не уявляю, як вона цього набралась, чи розповідали вже діти в садочку, бо їй же ще чотирьох немає і українською мовою ще не дуже розмовляє, хоч і наче все розуміє (перша мова - англійська), тому мені важко уявити, наскільки гарно вона розуміється з іншими дітками. Наскільки інші дітки можуть розказати і описати свій досвід, може вона десь в мультах бачила. Але це таке дивне відчуття, що дитині ще немає чотирьох років, а вона вже робить щось своє, знає щось своє і заохочує батьків до цікавих активностей.
ого!
Ми ще ніколи не ходили смажити маршмелоу на пікніку, хоча на пікніки з дітьми ходили, для них це взяти печиво і чай у термосі. Але якось захотілося потестувати який той маршмелоу підсмажений на смак, то у каміні його смажили 😁
З мовою у нас так вийшло, що ми з чоловіком розмовляємо англійською, і він їй багато вмикав розвивального контенту на перший-другий рік, і вона увібрала англійську як першу мову, хоча всі книжки я їй читаю українською і намагаюсь з нею говорити тільки українською. Англійська мова простіше для маленьких, бо найперша лексика там з коротких слів, простих у вимові. Я дуже відчула в той момент, що просто перекладати українською те, що вона говорить, це завжди прозвучить складніше. Для малюків суттєво, коли замість одного складу з простих звуків треба двоскладове слово ще й з "дж", наприклад :)
Але зараз я і рада, що так вийшло, бо діти, хто старше і розуміє російську, починають все більше перемикатись на російський контент просто бо його багато і "і так зрозуміло". І нещодавно я слухала подкаст Кузнєцової Євгенії (може ви вже бачили, я вже на пару потрапляла, і вона така класна), то як запобігання зросійщенню вона саме і говорила, що треба познайомити дітей з англійською, бо тоді в російський контент точно не захочеться.
В нашій сім'ї це просто не припустимо, ми цю несприйняття привили дітям з самого дитинства. Але тепер виникає парадоксальна ситуація - дітям потрібно пояснювати, чому більшість українців у великих містах не заходу України говорить російською і це надзвичайно гнітюче. А контенту українською, слава Богу, зараз в рази більше, було б бажання його споживати.