Паморозь на горіховому листі

Привіт, друзі!

Сьогодні і ще завтра обіцяють гарні, теплі, сонячні дні — ті самі, що мали б уже закінчитися ще в жовтні, але, на щастя, затрималися й на початку листопада. Вони, звісно, тривають недовго — десь до третьої години дня, коли сонце ще має свою «повну силу». Потім воно швидко хилиться до заходу. Ось зараз, коли я пишу цей допис — близько пів на одинадцяту, — я бачу, що сонце вже трохи спускається, але ще світить яскраво й тепло. А близько четвертої вже відчувається вечір, і десь о п’ятій воно зовсім сідає. День короткий, хоч і сонячний.

Вранці ж — заморозки. Не щодня, але доволі часто. Земля вкрита сріблястим килимом інею, який поєднується з килимом опалого листя. Особливо гарно виглядає під горіхом — я вже про нього не раз згадував. Коли на його листя й траву опускається іній, це справжня краса. До речі, іній — добрий знак: зазвичай він свідчить, що день буде ясний і безхмарний. Бо коли зранку вологість і туман, то потім радше хмарно або навіть мрячить.

Тішить, звісно, що ще маємо таку погоду. Принаймні вона іноді дарує відчуття світла й тепла, хоч би й на душі, бо загалом — усе довкола зараз непросте. Атмосфера якась важка, похмура, і часом здається, що світ тисне з усіх боків. І навіть коли доводиться приймати рішення, то добрих уже, здається, не лишилося — лише погані, або ще гірші. На жаль…