На озері

Привіт, друзі! Позавчора, тобто в неділю, вирішили ми з дружиною влаштувати собі розвантажувальний день. "Розвантажувальний" мається на увазі — без дітей. Так склалося, що в нашої дочки був останній день її кінного табору. Вони щодня у другій половині дня їздили неподалік із її однокласницею в табір, де можна було кататися на конях, доглядати за ними, розважатися, ходити на пікніки.

Маркіян же поїхав до бабусі (мами дружини) разом із своєю двоюрідною сестрою, однолітки, з якою йому дуже весело, тому що вони одного віку (з різницею в 2,5 місяці). Тож він поїхав у гості до бабусі,

Ну а не скористатися цією нагодою ми з дружиною не могли. Я запропонував залишити нашого молодшого сина вже моїй мамі, яка живе неподалік — щоб вона його доглянула кілька годин, а ми тим часом вирішили покататися на велосипедах і поїхати в сусіднє село на озеро.

Насправді це озеро — піщаний кар'єр, який досі розробляється. Але неподалік, у тих місцях, де пісок уже не видобувають, утворилося озеро з дуже чистою водою (насправді три, розташовані поруч). Ще давно його облагородили, почали влаштовувати зони відпочинку: з’явилися сапи, "банан" (я бачив один), на яких можна кататися, водні скутери, поставили біотуалети, смітники — тобто все доволі культурно.

Ми приблизно годину по часу покупалися, поплавали. Вода була доволі холодна, бо кар'єр глибочезний, але на сонці було приємно, і воно нас швидко зігрівало, коли ми виходили з води.

Тож, при нагоді, якщо буде така можливість, будемо кликати більше друзів, якщо буде гарний вихідний день, щоб поїхати туди ще. Там навіть є місце, де можна залишити зовсім маленьких дітей — на піщаній косі між двома озерами. Там глибина буде реально десь по коліна дорослому, тож можна не хвилюватися: хтось буде за дітьми наглядати, а дорослі зможуть поплавати на нормальній глибині.

Гарне місце!