Лісові серпантини

Привіт, друзі! Минув уже тиждень відтоді, як я був у лісі по гриби. Відтоді встиг побувати там і вдруге — щоправда, вже в іншому місці. А от фотографії з тієї першої мандрівки я публікував протягом усього тижня, бо матеріалу назбиралося справді багато. Хотілося ще раз помилуватися красою природи, пригадати ті враження і знайомство з новими видами грибів, ті кольори, ті запахи лісу після дощу.

Сьогодні ж — останній допис на цю тему, про ту подорож, що відбулася минулої неділі. І цього разу хочу звернути вашу увагу на одну цікаву деталь — лісовий серпантин.

Ми тоді піднімалися вгору в іншому місці (не там де знайшли багато рядовок-глив) — там, де я сподівався знайти білі гриби. І одного білого гриба мені все ж вдалося знайти, але не більше. Дорога вела догори, вигиналася поміж дерев — мабуть, її колись проклали до кар’єру. Схоже, що колись пісок видобували нижче, а потім піднялися вище, і для зручності вирізали в лісі цей шлях.

Думаю, проклав її грейдер: дорога йде плавними поворотами, щоб легше було підніматися й спускатися вантажівкам, особливо навантаженим. Пряма крута дорога тут була б непрохідною, а от серпантин дозволяє спокійно подолати підйом.

Це такий собі загублений у лісі серпантин, про який, певно, мало хто знає — хіба що грибники, працівники лісового господарства або кар’єру, якщо він і справді там є. Хоч, чесно кажучи, у нас буває всяке — можливо, це й не кар’єр зовсім, а дорога, зроблена для лісозаготівлі.

У будь-якому разі, виглядає все це неймовірно мальовничо. Ми піднімалися й спускалися по цій дорозі, і звідусіль відкривалися чарівні краєвиди осіннього лісу — золотого, яскравого, повного спокою й тихого дихання природи перед зимою.