Качки на ставку. Рефлексії натураліста

Привіт, друзі! Ми на вихідних разом із сім’єю були в гостях у маленькому містечку, де народилася дружина. Гостювали в її мами та бабусі. Там є численні невеличкі за площею ставки, де вирощують рибу. Втім, на деяких із них можна й купатися — там дуже чиста вода й переважно піщане дно, хоча, звісно, не всюди. А на інших можна побачити численних птахів: чайок, мартинів, а іноді навіть і лебедів. Вони там зимують, бо вода біля берега іноді не замерзає, і лебеді мають вільну для плавання воду. Тому взимку їх там можна часто побачити. А ще, звичайно, є качки.

Ось ми йшли в центр міста дорогою, що пролягає повз один зі ставків, і я помітив, що на озері дуже багато качок. Чимало з них сиділо на рибальському містку — такій конструкції, схожій на трамплін, звідки рибалки люблять ловити рибу. Я підійшов ближче, аби зробити фото, і качки одразу переполошилися, здійнялися в повітря. Якщо подивитися на фото уважно, то цей момент навіть можна помітити.

Хотілося цим моментом із вами поділитися. Десь саме на таких озерах відбуваються полювання на качок. Чесно кажучи, я не дуже знаю, як це зараз регулюється — коли відкривається сезон, де можна полювати, а де ні. Але мене ніколи не тягнуло на справжнє полювання. Моє «тихе полювання» — це хіба що збирання грибів. Хоча, можливо, і гриби були б проти, аби їх збирали (жартую, звісно 😄). Адже гриби — це не зовсім рослини, та й взагалі не рослини, а щось середнє між рослинами й тваринами.

Ті гриби, які ми знаємо — білі чи підберезники, — це всього лише плодові тіла, як яблука на дереві. А справжнє «дерево» — грибниця, що ховається під землею. Вона може простягатися на десятки й навіть сотні метрів, контролювати свою життєдіяльність і навіть спілкуватися з рослинами та іншими грибницями.

Ой, мене трохи занесло вбік від качок 🙂. Але ж усе це пов’язано з природою, яку я люблю. Люблю спостерігати за нею, робити фото й ділитися цими спостереженнями з тими, кому це справді цікаво. Наприклад, із вами, друзі.😉