Грибна ностальгія

Привіт, друзі! Перед тим як почну тут ностальгувати за своїми минулорічними грибними подвигами, помітив одну цікаву річ: у мене вже третій допис підряд виходить із титульним фото, де я щось тримаю в руці. Насправді я цього не планував, це зовсім випадково. Просто в цьому дописі три з чотирьох фотографій — саме з грибами в руках, а попередні теж так співпало. Це ж співпадіння, а не якась тенденція, правильно? 🙂

Ну, а ще трохи з ностальгійного — тут використав старі фото, зроблені десь місяць-півтора тому. Там у мене ще палець без шраму: тоді я його ще не цюкнув сокирою, коли рубав дрова. Про це я вже згадував у попередніх дописах.

Цього року з грибами якось не пощастило. Біля нас їх теж не густо, хоча я й далеко в ліс не ходив — дуже зайнятий, купа справ. Та ще й за другий поверх узявся: треба закінчувати кімнати. В першу чергу — зробити всі стелі. Якщо встигну до кінця року — то буде добре. А іншу роботу ж ніхто не скасовував.

Тож виходить, що коли я їздив тричі на гриби доволі далеко від дому (це понад 100 км в одну сторону), зараз уже не хочу ризикувати дарма. Але ностальгія за минулим роком не відпускає. Біля дому кілька разів ходив з малим перевіряти, чи не з’явилися маслюки — немає. Десь далеко в лісі, може, й знайшов би кілька білих, бо в нашому регіоні люди начебто знаходять. Але витратити пів дня на те, щоб принести додому чотири білі гриби…

Тож сиджу тут, ностальгую. Взяв кілька фотографій з останньої невдалої поїздки. Гриби там траплялися, але не дуже «цільові»: не отруйні, звісно, але не збирають їх люди. Сподіваюся на осінь. І, чесно кажучи, ностальгую не лише за грибами, а й за останніми теплими днями літа. Бо вже зовсім скоро — похолодання і дощі. І привіт красуня-осінь! 🍁