Грибна лихоманка, але не в мене
Привіт, друзі! На Львівщині, як і загалом на заході України — а можливо, й у північних областях, наприклад на Київщині (хоча там я менше слідкую, бо не читаю відповідні групи, хіба хтось із вас щось напише у нашій спільноті) — триває справжня грибна лихоманка. Люди масово збирають гриби, публікують у соцмережах вражаючі відео та фотографії. Хтось викладає кадри з цілими грибними сімействами, хтось — рядочки викладених на столі грибочків або просто повні кошики, хтось хвалиться врожаями — по 100, 200 грибів і більше, або кілограмами. І все це, здається, працює... вибірково.
На жаль, у тому місці, куди їжджу я, цього грибного достатку немає. Уже третя поїздка туди цього року — і двічі я не знайшов взагалі нічого. Учора (а допис цей я пишу вже сьогодні), я хоч щось таки назбирав, але дуже мало. Їздив не сам — мої друзі також були там і, треба сказати, що вони зібрали трошки більше: десь по пів кошика білих грибів, кожен. І це, чесно кажучи, мене ще більше засмутило. Не через заздрість — а через те, що я справді не бачив грибів, хоч і був у тому ж лісі.
Було дуже темно. Хмарно. Ліхтарики допомагали лише частково. І я вже починаю думати — чи не в мені справа? Чи не зір мій вже не той? Останнім часом помічаю, що навіть щоб прочитати щось на телефоні, мушу віддаляти текст, бо не фокусую. Можливо, в темному лісі це вже справді дається взнаки. А може, просто я вже гірше шукаю, повільніше ходжу, або ж інші мої друзі проходили раніше і щось познаходили — хоча ні, швидше це світло і зір.
У будь-якому разі, втома й розчарування були вчора дуже сильні (сьогодні, коли я вже виспався, трохи "попустило"🙂). У те грибне місце їхати довго — понад дві години. Ще треба всіх зібрати, приготуватися. А це значить — ставати дуже рано. О четвертій годині, а то й раніше. А я — останнім часом"сова", зазвичай лягаю пізно. От і цього разу ліг аж після першої ночі, а потім ще й син уночі крутився, кудись намагався "бігти", сни йому якісь снилися, і я майже не спав. У результаті — сон менше трьох годин, і ця жахлива втома накрила мене в лісі.
А тут ще й гриби не знаходиш. 🥴
На фото нижче — мій "улов". Те, що зліва — почищені нормальні гриби. Серед них — один дубовик, який посинів від повітря, кілька маслючків. Білих грибів — аж два, більш-менш придатні. Усе інше — червиве, справа. Дружина порадила не викидати, а спробувати залити сильно солоною водою на ніч, і я так зробив. І справді — вранці всі хробаки спливли догори дригом, вже мертві. Промити кілька разів у холодній воді щоб позбутися непроханих "постояльців", і, думаю, можна буде щось приготувати. Ну не викидати ж білі гриби — ще й здобуті такою ціною: недосипом, втомою, нервами.
Висновок? До цього місця я більше не поїду влітку. Хіба буде якась вибухова новина, що гриби там збирають відрами масово, і то — з великою пересторогою. Ще маю трошки надії на осінній сезон, але дуже обережної. Скоріше буду шукати якісь ближчі місця, або, якщо хтось із знайомих поїде — приєднаюся. Але вже не буду тратити стільки часу й енергії, вставати серед ночі, недосипати й потім відчувати себе абсолютно вичавленим.
Це такий трохи гіркий урок для мене. Дуже хотілося назбирати білих грибів, відчути цей азарт, емоцію, яку відчував минулими роками. Бо колись у цьому лісі було просто море грибів, справжній грибний рай — на відміну від багатьох інших місць на Львівщині. А тепер — усе змінилося.
І можливо, це справедлива компенсація для тих, хто раніше нічого не знаходив, а я привозив повні кошики.